Правила вживання м’якого знака

Тема. Правила вживання м’якого знака

Мета: узагальнити вивчений матеріал у початкових класах та розкрити зміст нових правил вживання м’якого знака, виро­бити навички правильного написання й вимови слів з м’я­ким знаком; розвивати орфографічне чуття, логічне мислен­ня; виховувати патріотичні почуття.

Тип уроку: осмислення нових знань з елементами уроку-казки.

Обладнання: підручники, таблиця «Вживання м’якого знака».

ХІД УРОКУ

І.  Актуалізація опорних знань

      Скласти зв’язну розповідь на основі прикладів з до­машнього завдання про м’якість приголосних.

II.  Оголошення теми і мети кроку, визначення мети кожним учнем

Прочитайте слова. Скажіть, чи є відмінність у напи­санні й лексичному значенні слів, від чого це залежить?

Банка — банька; булка — булька; галка — галька.

Слово вчителя.

     Дійсно, живе в країні Граматика відомий фокусник. І звуть його М’яким Знаком. Варто йому підійти до якогось слова, і воно стає невпізнанним: консервна бан­ка стала теплою банькою, рум’яна булка стала водя­ною булькою, а криклива галка стала кам’яною галь­кою.

III.  Опрацювання нового матеріалу

1. Пригадайте правила написання м’якого знака, які ви вивчали в попередніх класах. Запишіть при­клади.

2. Слово вчителя.

    Тепер ми детальніше ознайомимося з правилами вживання м’якого знака в українській мові. На цю тему я розповім цікаву історію.

Країна Орфографія

      Розповідь наша про допитливого Метелика, який літав скрізь: над полями, ярами, квітучими долинами та блакитними джерельцями.

     Скільки всяких див бачив Метелик! Скільки пісень почув у веселих гайочках! Із них найвідоміші: «дзінь-дзінь», «тьох-тьох», а в житах – «підпадьом, підпадьом». Усе це наспівували пташки, яких звали Синичка, Соловей, Перепел. Були тут і степові чайки та інші птахи.

     Весело було цікавому Метелику.

     Літає собі й літає, не знаючи ніяких турбот. Аж раптом його увагу привернув білий стовп, на якому яснів напис «Країна Орфографія».

–        Що воно таке? – здивувався Метелик, і йому закортіло туди полетіти. Та ледь змахнув рожевими в цяточку крильцями, як зненацька подув вітерець і не дав навіть зрушити з місця.

–        Ех, – зажурився Метелик. – Як же мені тепер перелетіти туди?

     І тут Метелик помітив дівчинку в блакитній сукенці.

–        Дівчинко, я цікавий Метелик, – зашепотів той ласкаво. – Скажи-но, що воно за Орфографія і як мені туди потрапити?

     Перелетів Метелик дівчинці на руку й чекає.

     А дівчинка й каже:

–        Орфографія – це слово, що означає «правильно пишу». То країна слово квітів. Там є багато цікавого. А щоб дістатися туди, любий Метелику, треба сказати чарівні слова: «Пусти, вітрику, будь ласка, у країну – добру казку». Тільки вимовиш ці слова – зараз і опинишся там.

–        Дякую, – аж засміявся Метелик від щастя та й полетів. І враз опинився у Країні Орфографії, бо все виконав так, як казала йому дівчинка.

     Давайте ж і ми скажемо чарівні слова і потрапимо у чарівну Країну Орфографію (всі разом промовляють слова «Пусти, вітрику, будь ласка, у країну – добру казку».

     Було тут дуже гарно, скрізь росли дивовижні квіти. Метелик зачудовано милувався чарівним краєвидом.

–        А це хто до нас залетів? – несподівано прогудів чийсь голос.

     Глянув Метелик – аж то волохатий Джміль. Метелик тоді до нього:

–        Добрий день, пане. Я тут вперше.

–        Бачу. Ти якось і говориш не так. Мабуть, і писати по-нашому не вмієш?

–        Ні…

–        Отож, слухай. Я в цій місцевості відкрив школу м’якого знака. Думаю, що вона потрібна всім. І тобі теж. Для початку запам’ятай – іноді слова треба вимовляти м’яко, а пом’якшення робить ось такий знак.

     І він показав букву м’який знак із зігнутої травинки. Метелик уважно слухав. А джмелик продовжував:

–        Отже, правило перше. М’який знак пишеться після букв д, т, з, с, ц, л, н, що позначають м’які приголосні звуки в кінці та в середині слів.

     І Джмелик почав писати паличкою на піску: Он у траві горить стеблина, як мідь, а ось від тополі тінь, а он молотьба хлібів почалась.

     Дане речення учні записують в зошити, підкреслюють слова, в яких є м’який знак.

     Крім того, для полегшення запам’ятовування приголосних, після яких вживається м’який знак, учні записують таке речення: Де ти з’їси ці лини?

–        Запам’ятав усе це ?– суворо запитав Джміль. – А ні, то лети собі геть.

–        Ні! – ображено затріпотів крильцями Метелик. – Я не такий уже й забудько. До речі, слово «забудько» теж із цього правила.

–        Молодець! – радо пробасив Джмелик.

     Вчитель робить паузу і пропонує учням вловлювати у розповіді слова і записувати їх і зошити.

     До цього уроку прислухався Коник-Стрибунець, інші метелики, а зелена Ящірка навіть підняла голівку, слухаючи друге правило.

–        Слухаємо правило друге, – почав Джмелик. – Після «л», що позначає м’який приголосний, який стоїть перед іншим м’яким приголосним, теж пишеться м’який знак: пальці, пральня.

–        Можна, я скажу, – вже сміливіше озвався Метелик. – Он  десь чути ковальський дзвін. Слово «ковальський»…

–        Ну, молодець, – знову похвалив його вчитель. – Слухай далі. М’який знак пишемо після букв, що позначають приголосні звуки, перед «о». он голуб сів чим він клює?

–        Носиком

–        Та ні, не носиком, а дзьобом. А то що за квіти синіють?

–        Льон, – вигукнула разом уся комашня.

–        А як співають солов’ї?

–        Тьох-тьох.

–        Оце вже тобі, Метелику, й третє правило.

–        А чи є ще й четверте правило? – запитав Метелик.

–        Є, – поважно прогудів Джмелик. – Дівчинку ти бачив?

–        Бачив.

–        То Гальчина донька. Треба тітці Гальці привіт передати за її добре серце. А її двір біля Васьчиного. Оце тобі й четверте правило, коли вживається м’який знак. А саме: у сполученнях –льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьч-  – підняв лапку волохатий вчитель.

     Метелик знав і Васьчин двір, і доньку Гальчину, тому й легко запам’ятав це правило

–        А «голуб» пишемо без м’якого знака, – сказав Метелик.

–        Правильно, але це вже інша тема. Отже, м’який знак не пишемо після букв:

а) б, п, в, м, ф: рів, сім, сипте;

б) ж, ч, ш, щ: ніжно, вишня, ніч, дощ;

в) р: гектар, Харків.

–        А знаєте, – сказав Метелик сміливіше, бо взяв усе втямки, – у слові «пісня» теж не пишемо м’який знак.

–        Ні. Бо після букв, що позначають м’які приголосні звуки (крім «л») і стоять перед іншими м’якими приголосними, м’який знак не вживається: пізнє, свято, могутня, але тьмяний, бо від слова «тьма».

–        Дорогий Джмелику, дякую тобі за науку! – вигукнув Метелик. – Але мені вже пора летіть… А у слові «летіть» теж пишеться м’який знак.

–        Ну й молодець, – вигукнув Джмелик. – Оце здібний учень. Ну, лети собі. І хай тобі щастить ще й інших учити.

–        Прилечу-у-у-у, – почулося, мабуть.

     Бо густа трава зашуміла, а рожеві крильця перелітали з квітки на квітку, покидаючи школу м’якого знака та її доброго вчителя.

3.  Розгляньте таблицю «Вживання м»якого зна­ка» за підручником (с. 156). Розкажіть, що нового ви дізналися про вживання м’якого знака.

4.  Робота в групах.

           Запишіть приклади до правил вживання м’якого знака (завдання для груп визначаються відповідно до номерів правил у таблиці підручника на с.156).

5. Завдання з розвитку мовлення.

     Розкажіть, що вам відомо про українців, які про­живають за межами України. Як їм живеться? Чи шанують вони рідне слово, культуру, традиції?

     Перекажіть текст, поясніть вживання м’якого знака.

     Не завжди в Україні жилося легко. Наші предки, шукаючи кращого життя, багатших земель, вирушали до Америки, Канади, Австралії. Але багатьох із них любов до рідної землі кликала назад, додому, до бать­ківського порогу. Вони поверталися знову, до отчої оселі, припадали вустами до рідної землі, по якій хо­дили їхні батько-мати.

     Ці люди вже ніколи не покидали рідної землі. На чужині і дерево не так росте, і звір не так себе почуває.

6.  Пояснювальний диктант.

Поясніть вживання м’якого знака, визначте головні члени речення.

На території Київської Русі жили слов’яни, які зай­малися землеробством. Українське мистецтво почина­лося від кетяга калини. На одному з Дніпрових ост­ровів козаки стали кошем, і з того часу почалась Запо­розька Січ. Від турецьких галер боронили Січ Дніпрові рукави.

    7.  Вибірковий диктант.

Випишіть слова з м’яким знаком у колонку, поруч запишіть їх фонетичну транскрипцію.

Київська Русь

     Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шано­бою промовляє кожен свідомий українець. Вони вира­жають духовну близькість до землі своїх батьків, родо­воду українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад п’ятнадцять століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий Київ.

     Йому випала історична місія відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовіч­ної Європи — Київської Русі.          (Г. Радишевський)

ІV. Підсумок уроку

         Завдання з ключем.

Запишіть слова у дві колонки: 1) слова з м’яким знаком; 2) слова без м’якого знака.

     Кавказ ...кий, тюр...ма, астрахан...ський, різ...бяр, арал...ський, камін...чик, щіл...ний, емул...сія, мален...кий, електропаял…ник, астрахан...ці, щонаймен...ший, нян…чити, економіч...ний, шахтарс...кий, емал...ований.

Ключ. З перших букв колонок утвориться крилатий вислів: «Краще менше, та краще».

V. Домашнє завдання

     Підберіть слова для словникового диктанту на вживання м’якого знака (15-20 слів).

П. Тичина „Не бував ти у наших краях”, „Гаї шумлять”, „Блакить мою душу обвіяла”

Урок 1. П. Тичина „Не бував ти у наших краях”, „Гаї шумлять”, „Блакить мою душу обвіяла”

Мета: ознайомити учнів з короткими біографічними відомостями;
розкрити особливості поетичного таланту митця – уміння поєднати у творчості слово, музику й барви;
вчити учнів бачити й відчувати красу навколишнього світу, виховувати високу культуру почуттів.

Обладнання: фотографії П.Г.Тичини, його матері, виставка книг, підручник, літературна карта, ілюстрації учнів до поезій П.Тичини.

Х І Д  У Р О К У:

Мотивація навчання учнів
Сьогодні ми відкриємо для себе нову зірку на небосхилі нашої поезії. А на вашій літературній карті з’явиться ще одна визначна постать, про яку скажуть:

„Поет, мабуть, світового масштабу... Дивний мрійник з очима дитини й розумом філософа.” (С.Єфремов)

І цього поета звуть Павло Григорович Тичина, і саме наш урок присвячений 120-річчю від дня народження великого поета

Тож, давайте запишимо дату та тему нашого уроку. 

Слово вчителя
У давньогрецькій міфології є образ геніального співця, винахідника музики й віршування Орфея.Його мистецтво могло творити чудеса: приборкувати диких звірів і навіть зрушувати скелі. Це міфічне ім’я стало синонімом великого поета й музики, людини надзвичайного обдарування й таланту П.Г.Тичини (Демонстрація портрету)

Чернігівщина... Край зелених соснових борів і широких золотоколосих полів, помережаний синіми глибоководими стрічками річок.Він має свою давню й славну історію. Перша загадка про Чернігів, стольний град сіверян, датується 907 роком. Етнографія й фольклор Чернігівщини зберегли й донесли до наших днів відлуння яскравих дохристиянських обрядів. У густих гаях прадавньої землі колись жили волхви – чарівники, що розуміли мову квітів і дерев, птахів і звірів, уміли закликати дощ і утихомирювати грім. Вони одухотворювали Природу, обожнювали її. Тож і не дивно, що ця земля подарувала світові поета, якого згодом назвуть „українським орфеєм”. Саме про нього та про чудові його вірші йтиме мова на нашому уроці.

Майбутній поет народився 27 січня 1891 року в селі Пісках. Щедра рука Всевишнього нагородила його багатьма талантами співака й музиканта.

Виходять 3 учні: Музика (дівчинка з камертоном у руці), Живопис (хлопець з палітрою), Поезія (дівчинка з листом паперу й пером)
Музика: Цей хлопець незвичайний. На нього рясно впала Божа благодать...
Поезія: Що ж йому подарувати в його перший день народження?
Музика: Подарую цьому хлопчикові камертон. І нехай у його руках він стане еталоном високого й чистого звуку, що буде зачаровувати й дивувати всіх, хто слухатиме й чутиме його найтонші вібрації (кладе камертон біля портрета Тичини)
Живопис: Я подарую палітру з найчарівнішими фарбами: синьо-небесними, зеленотравими, сонцезолотими, зоряносяйними... – і нехай вони лягатимуть м’якими пастелями на полотно його життя (кладе палітру біля портрета)
Поезія: А я думку подарую новонародженому. Високу, легкокрилу, що летить у Всесвіт до Творця, що вражає силою й глибиною, що будить уяву й манить за собою в Храм Слова (кладе лист паперу й перо біля портрета). Учні сідають на місця.

Розповідь учителя
Сім’я майбутнього поета була велика. Батько Григорій Тимофійович – сільський дяк, став для малого Павла першим учителем музики. Мати (демонстрація портрета) – жінка сердечна, добра, з трохи сумовитим поглядом, вона народила 13 дітей, із яких у живих залишилося 9. Жили в скруті, упроголодь. Але на порятунок приходила пісня. Вона розраджувала, не давала щоденним клопотам про хліб насущний затьмарити світ, зів’янути ясному „цвіту-первоцвіту”, що розквітав у душі малого хлопчика, якому судилася доля генія.
Павло Григорович мав досконалий музичний слух і дзвінкий, мелодійний голос. У 9 років його віддали в хор при одному з чернігівських монастирів. Там, у Чернігові, він змушений буде 13 років навчатися спочатку в бурсі, а потім у семінарії, бо після смерті батька (1906) годі й сподіватися на щось краще.
Навчання в духовному хорі не пройшло марно – П.Тичина досконало вивчив нотну грамоту, оволодів азами диригування, навчився грати на багатьох струнних і духових інструментах. Надзвичайно любив бандуру й кларнет. Згодом, 1918 року, він свою першу збірку назве „Сонячні кларнети” (демонстрація збірки).
Павло Григорович мав неабиякі здібності до малювання. Він навіть готувався вступити до художньої Академії в Петербурзі, але брак коштів став на заваді.
Проте, маючи дар співака, музиканта й живописця, він став поетом. Безперечно, у цьому немалу роль зіграв М.Коцюбинський, який підтримав поетичний дар молодого поета на літературних „суботах”, що влаштовував у себе вдома.
А ще, можливо, доленосний вибір зумовлений тим, що словом можна і змалювати, і озвучити, і розказати.Послухайте, будь-ласка,вірш Тичини, у його власному виконанні, записаний в далекому 1965 році.     (звучить запис вірша)

--- Робота з підручником. Читання статті, стор.254

Виразне читання вчителем поезії П.Тичини „Блакить мою душу обвіяла”

Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонця намріяла,
Душа причастилася кротості трав –
Добридень я світу сказав!

Струмок серед гаю як стрічечка,
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля –
Добридень тобі, Україно моя!

Ось так презентує себе молодий поет, залюблений у свою сонцесяйну Україну.

Робота в парах.  Прочитати один одному вірш.

1.     Яке враження про Павла Тичину як людину склалося у  вас після ознайомлення з віршем «Блакить мою душу обвіяла»? Які риси характеру поета ви можете відзначити?Відповідь проілюструйте рядками вірша.

2.     Прочитайте виразно поезію, намагаючись передати зачарованість автора навколишнім світом.

3.     Опишіть настрій вірша . Які почуття виникли у вас під час читання поетичного твору?

4.     Опишіть картини, що постають у вашій уяві під час читання вірша.

Висновок: Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю викликає спілкування з природою. Ні з чим незрівняна природа рідного краю! І як же не привітатися з ненькою- Україною!

Слово вчителя
Для кожної людини край, де вона народилася, найрідніший і наймиліший серцю.
Послухайте, з якою любов’ю розповідає про свою Батьківщину П.Г.Тичина.

                            (Вчитель читає  вірш „Не бував ти у наших краях”.)

Питання для обговорення
Колективна робота

1.     Які почуття, на вашу думку, виникали в душі поета, коли він писав вірш? (Поет залюблений у чарівну природу свого краю, його переповнюють почуття гордості за земляків – витривалих і працьовитих людей, які йдуть по життю з піснею.)

2.     Земляки поета, за його словами, „не люблять, не вміють ридати”. Назвіть риси характеру, які, на вашу думку, притаманні таким людям. Що виховало в них ці риси характеру?

3.     Знайдіть і зачитайте ті рядки, у яких описується краса рідного поетові краю.

4.     Підготуйтесь до виразного читання вірша, враховуючи темп, інтонацію,наголоси.

Читання учнями  поезії ланцюжком

Висновок: Природа і Батьківщина –невіддільні.  Отже,Тичина часто в поезіях поєднує теми любові  до природи і до Батьківщини.

Уявіть себе на лоні природи, де є тільки ви й розмаїття барв, звуків і рухів.Забудьте про проблеми й турботи, вдихніть на повні груди п’янке свіже повітря. Прислухайтесь – і ... почуєте, як шумлять гаї... Придивіться – і ... побачите, як вітер, загравши на струнах-гілках, став на коліна, задивлений, над золото-блакитним плесом річки й чаклує над ним, торкаючи хвилі-звуки.

                              Виразне читання вірша „Гаї шумлять” вчителем.

1.     Як ви розумієте вислів „музика природи”? Гру яких музичних інструментів ви уявляєте, читаючи цей твір?

2.     А які картини постають у вашій уяві, коли ви читаєте цю поезію?

3.     А чи є у поезії порівняння? Знайдіть.

Робота в групах. Уявіть, що вам запропонували зняти кліп на вірш „Гаї шумлять”. Прокоментуйте, як ви „бачите”  цей кліп.

Висновок: Перу Тичини належить багато прекрасних пейзажних мініатюр.письменник добирає незвичайні слова, порівняння, щоб точно змалювати явища природи- дощ, схід сонця, сонячний літній день. І ми разом з поетом по  новому дивимося на навколишній світ, відкриваємо для себе його принаду і  красу.

Рефлексія
„Літературний волейбол” (діти складають і задають одне одному запитання за навчальним матеріалом уроку; той, хто відповідає („приймає пас”) повинен задати наступне запитання „віддає пас”)

Підсумок уроку:

Усі ми – діти Природи, діти своєї землі.  І саме про це доводить нам поет життєвістю своїх поезій. Тичина, описуючи  природу у своїх поезіях, не раз звертає нашу увагу на те , що це все простори нашої Батькіщини, і саме ми повинні бути такими ж палкими патріотами, як і він. Тому, пропоную вам  прослухати розповідь про Україну, та подивитися презентацію «Природа мого краю», і ви звичайно впізнаєте улюблені місця.

(Презентація)

А на закінчення уроку, давайте пригадаємо:

• У яких галузях мистецтва виявлявся талант П.Тичини?
• Чому, на вашу думку, П.Тичина працював на ниві поезії? (Мав підтримку й схвальні відгуки Коцюбинського, інших поетів і прозаїків. Був переконаний і впевнений, що словом можна і змалювати, і озвучити, і розказати)
• Які враження залишилися у вас від прочитаних поетичних творів П.Тичини?

Обговорювання результативності роботи на уроці, оцінювання учнів.

Домашнє завдання:

Вивчити напам’ять вірш Тичини (на вибір)

Індивідуальне завдання: для юних художників – намалювати ілюстрації за темою „Моя батьківщина”; для юних поетів – написати вірш на цю тему.